Пізня осінь. Дощі і тумани.
Сиро. Вогко. Болото усюди.
А навколо пригнічені люди.
Осінь душу взяла у кайдани.
Ця понура осіння погода
І гнітючі, вологі тумани,
І вмираюча, чахла природа
У душі розтривожили рани.
Пригадалось далеке минуле,
Безтурботні, щасливі хвилини
У містечку над тихим Інгулом
Степової моєї Вкраїни.
Пані осінь, ну що ж ти вчинила?
Розпалила уяви багаття.
Де в душі я знайду стільки сили,
Щоб в минуле пливти без сум"яття?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: Leskiv