Розрізали душу на дві половини:
Одна — за майбутнє,
А інша — в минуле.
Розрізане серце єднали судини,
Які в синім тілі потроху жовтіли.
Оглянеться перша — а світ ще дрімає
На мокрім цементі снуються раби,
А друга — зелених людей розглядає,
Яким розривають серця кажани.
Кажан не захоче знекровлене тіло
Порожнє від суму,
Холодне від сну.
Він буде вискребувать сумнів на вірі
І кігтями рвати з людей сивину.
Розрізали душу на дві половини:
Одна за майбутнє,
А інша в минуле.
На жовтих могилах блакитні жоржини.
Під звуки оркестру у мряці горіли.
Автор.Юлія Довбня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536826
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: Юлія Довбня