Я відчуваю , що я - придаток .
Маю минуле без віри в майбутнє .
Ставлю під сумнів той блиск оченяток .
Ставлю під сумнів , що наміри путні .
Може додати чомусь прискорень ?
Може когось ще переобрати ?
Чи почекати до нових утворень
Мовного типу денатурату ?
Я повплітаю в терпіння еластик.
Вкрию руном повноцінної віри.
Кров затирають придбавши лиш ластик -
А на душі залишаються діри.
Ні. Не створити разом симбіозу.
Спільний наш дім не будують-халтурять.
Зранку обіцянок отримаю дозу
Й знову забуду на день як нас дурять.
Мали б уже позбирати уламки...
Нам вони треба - з них ще будувати.
Бачу лиш труни,лікарні і танки.
Дивно і страшно - а просять чекати.
Знаю на пам'ять усі монологи -
Сотні нездар спрацювали відмінних.
В час , коли студій стирають підлоги,
Ноги чиїсь підірвались на мінах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536726
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: nepe4alna