Похмурий ранок, ледь не плаче.
Та сліз в природі вже нема.
У полі ворон чорний кряче.
За душу холод обійма.
Навколо тиша ледве диха,
Повільно крадеться зима.
Не принесла б вона нам лиха...
Такі думки нежартома.
Звертаю очі я до неба.
Прошу, Господь, мене почуй!
Нічого нам в житті не треба,
Лиш від війни, прошу, врятуй...
І ці думки вже не про себе.
Прошу за внуків і дітей...
Ми так надіємось на ТЕБЕ.
Чекаєм радісних вістей...
Хай не наповнять моря сльози,
І хто планує тяжкий гріх,
ТИ пересилити будь взмозі,
Від Матерів прошу усіх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2014
автор: Н-А-Д-І-Я