Не уявити матір іншу
і іншої краси.
І все на світі наймиліше
за неї віддаси.
Без неї щастя, і любові,
та і добра нема.
І все це у одному слові, –
[i]матусю, мамо, ма…[/i]
Вона у лепеті дитяти,
і у юначих снах,
а як прийде пора вмирати –
у діда на устах.
А як сама іде до Бога
багата, бідна чи убога
кудись туди – увись,
її так тяжко забувати.
Її ми кличемо до хати, –
[i]Матусю, повернись[/i].
А відлітаємо із дому,
як тяжко на землі одному.
Не поміняєш на хороми
матусеньку свою.
Хто Батьківщину забуває,
у того матері немає.
Тому за волю свого краю
ти вічно у строю.
Вона і нині зве до бою
з тією бабою Ягою,
у протидії до якої
немає ще, –[i] війна.[/i]
Та нагадає Син Марії, –
[i]немає вибору у дії.[/i]
Згадає мачуха Росія
про день Бородіна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536658
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: I.Teрен