Все тимчасове. Розумієш це
Лише тоді, коли життя минає.
Де ділась вічність? Майбуття щезає
І зморшками пооране лице…
Любив її. В любові на віки
Своїй коханій клявся бути вірним.
Та час минув нестримний, непокірний,
А я прошу у іншої руки.
А ця рука вже не така легка
На відповідь, як це бувало вперше.
І вже не вірить сліпо чиєсь серце,
Бо пам’ятає в квітах шипака.
*********************
Минає час і вік наш промайне .
Що будувалось на віки – зруйнується
І знову кимось, інший дім збудується,
Та і його ця черга не мине.
Мої сусіди збудували дім.
Сучасний, модерновий, повний шику!
Влетіло їм в копієчку велику,
Та вже немає кому жити в нім.
Ради дітей старалися батьки:
Як прокляті – над силу заробляли,
Собі здоров’я зовсім підірвали,
А діти в чужині знайшли кутки.
7 листопада 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536640
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: dovgiy