Ти чув, як співають бетонні муровані стінки
Залізними струнами,
Коли лягають вони як карткові будинки
Нічим не скутими,
Немов із неволі боги бетону вирвали нирки
І очі з віконниць,
Звільнивши сотні кубів каміння, лишив дірки
Й безсоромність?!
Ти чув, як вибиває двері переспів артилерій
Ритмом атак,
І крокує кларнетами й трубами коридорів
Маршу у такт?!
Як хрустить під ногами цегли цукровий біль,
А пластмаси й церати котиться шурхіт хвиль…
Ти чув, друже і мій побратим без відзнак?
Стихло! Вставай!
Вставай!
Чому ти лежиш навзнак?!
3.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536532
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Катерина Гурина