Поскладала осінь речі всі в дорогу.
Довго потішала нас своїм добром.
Та кого покликать тут на допомогу?
Ось і захворіла: больовий синдром.
Дивиться на зиму із сумним докором.
Чом вона без спросу лізе напролом?
Сльози, ніби градом, під її напором.
З силою тримає поки свій престол...
Але все проходить, в безвість десь зникає.
Що тут скажеш: вік немолодий.
Все це добре знає, але не зважає,
Бо характер має надто вже твердий.
Та зима спішила лиш одне узнати :
Помахає скоро осінь вже крилом?
Чи не запізниться на престол ступати?
Досить забавляти всіх отим теплом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536397
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Н-А-Д-І-Я