Поль Верлен, Печаль, печаль в душі моїй

Печаль,  печаль  в  душі  моїй,
Причина  в  жінці  тут  одній.

Немає  спокою  мені,
Хоч  моє  серце  вдалині.

Хоч  мої  серце  і  душа
Від  неї  утекти  спішать.

Немає  спокою  мені,
Хоч  моє  серце  вдалині.

І  серце,  серце  робить  знак
Душі:  Можливо  це,  щоб  так,  

Можливо  це,  щоб  так  тривать  –
І  втеча  горда,  і  страждать?

Душа  для  серця:  Знаю  це  –
Стягнулось  пастки  нам  кільце,

Нам  бути  вічно  тут,  всі  дні.  
Як  жити  там  удалині?

Paul  Verlaine  
Ô  triste,  triste  était  mon  âme

Ô  triste,  triste  était  mon  âme
À  cause,  à  cause  d’une  femme.

Je  ne  me  suis  pas  consolé
Bien  que  mon  cœur  s’en  soit  allé.

Bien  que  mon  cœur,  bien  que  mon  âme
Eussent  fui  loin  de  cette  femme.

Je  ne  me  suis  pas  consolé,
Bien  que  mon  cœur  s’en  soit  allé.

Et  mon  cœur,  mon  cœur  trop  sensible
Dit  à  mon  âme  :  Est-il  possible,

Est-il  possible,  —  le  fût-il,  —
Ce  fier  exil,  ce  triste  exil  ?

Mon  âme  dit  à  mon  cœur  :  Sais-je
Moi-même,  que  nous  veut  ce  piège

D’être  présents  bien  qu’exilés,
Encore  que  loin  en  allés  ?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536319
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 11.11.2014
автор: Валерій Яковчук