Хворіла безоднею часу.
Золоті котушки з намотаними годинами
Гойдалися, поволі змінюючи своє забарвлення на сіре.
Голки іржаві, нитки порвані
Латка на латці на шкірі життя,
Котрі стали символом
Бойових сутичок між роками і реальністю.
На лікті виливалися червоні плями
Нервового збудження,
А на долонях було виплетене
Жовто-синіми нитками павутиння,
То доля повідомила про своє існування
На тих жовто-синіх долонях…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536251
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2014
автор: Юлія Довбня