Мить неначе зупинилась,
Стрілка не рахує час.
Тільки схлипування й стони
Пролітають поміж нас...
Темрява панує грізно,
Душний запах від свічок...
Вся сім'я зібралась...пізно -
Більш не буде балачок.
Надто пізно для прощання,
Доброти і віддання...
Тільки прикре споглядання
посинілого лиця...
Дзеркала позакривали,
Потойбіччя поруч нас,
Щоби дух не зазирав в них
І не тратив зайво час...
Тебе як ляльку одягнули,
Сьогодні наче манекен:
Причепурили, загорнули,
А ти лежиш, ти вже помер...
Весь день - король та пан-господар,
Усі несуть тобі дари...
Та нащо вже вони в могилі,
У непроглядній тій пітьмі?
Уже немає поруч з нами
твоєї ласки й доброти...
Ти пропливаєш в небокраї,
Там спочиваєш й бачиш сни...
Любому Дідусеві
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536232
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2014
автор: Софі Філос