У тумани зодягнута осінь -
В спину дихає біла зима
І руде вириває волосся.
Листопада, неначе нема...
Йду, шматуючи сіру імлистість,
Що повінця у кожній з легень
І на осені мокрому листі
Послизаюсь і гублю зі жмень
Всі пунктири минувшого літа.
В смозі сивому видимість - "нуль,.."
Наче манна в повітрі розлита
З листопадово-мідних каструль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536146
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2014
автор: Бойчук Роман