Уже звечоріло.
Колядки лунають
І ряджені скоро
Й до них завітають.
Не встигли дівчатка
І оком моргнути,
Під їхнім віконцем
Колядки вже чути:
„Небо і земля,
Небо і земля
Нині торжествують,
Ангели людям
Весело спразднують,
Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Поклін оддають,
Пастері грають,
„Чудо –чудо” – повідають”.
Вслухались дівчатка,
Щоб запам’ятати
У себе, в Донбасі,
Їх заспівати.
А хлопці гукають:
„Пустіть нас до хати,
Пане господарю,
Колядувати!”
Бабуся Наталя
Їм двері відкрила,
До хати колядників
Всіх запросила.
Морозною свіжістю
В хаті дихнуло
І диво казкове
До хати стрибнуло.
Із давнини
Ті події ожили
І знову у пам’яті
Міф відродили:
„Нова радість стала,
Яка не бувала:
Звізда ясна над вертепом
Увесь світ осіяла.
Звізда ясна над вертепом
Увесь світ осіяла.
Пастушки з ягнятком
Перед тим дитятком
На коліна припадають,
Царя – Бога вихваляють
На коліна припадають
Царя – Бога вихваляють.
Просим тебе, царю,
Небесний влодарю,
Даруй літа щасливії
Цього дому господарю.
Даруй літа щасливії
Цього дому господарю.
Просим тебе, царю,
Просим тебе нині
Даруй літа, верни славу
Нашій ненці Україні.
Даруй літа, верни славу
Нашій ненці Україні”.
А потім вертепні
Сценки зіграли
Із Янголом, Іродом
Та пастухами.
Вперед забігаю:
Вони текст складають.
Ролям відповідно,
Костюми всі мають.
Задовго до свята
Їх разом готують
І, як модельєри,
Самі фантазують.
Дівчаткам цікаво,
Від радості скачуть,
Такого в Донбасі
Вони не побачать.
І ось у світлиці
Сам Янгол з’явився.
Сказав: „В Віфліємі
Христос народився,
А Діва пречиста
Вже сина повила
І поміж бидляти
В яслах положила.
І Отчеє слово
Взяло на ся тіло.
На грішній землі
Засіяло світило”.
За ним прийшов пастир,
Підтвердив новину,
І звістка крилата
По світу вже лине.
А тільки він вийшов,
Враз Ірод з’явився,
Узнав про Ісуса,
Як пес розлютився.
Не хоче він з Богом
Ділити престолу.
За нього випитує
Ірод довкола.
До хати в шоломах
Вбігають солдати
І цар про Ісуса
У них став питати.
А ті заявили:
„ Немає дитини.
Затримали щойно
Оці три людини”.
Завели до хати
Три мужі зі сходу,
Усі три багаті
І княжого роду.
У них запитали,
Куди ж бо мандрують,
Чи правду святу
Про Ісуса віщують?
Мужі відповіли:
„Йдемо на світ зірки,
Дари щоб віддати
Святому Владиці
І уклонитися
Богу в дитині,
І славити миром
Довіку віднині”.
Їх вислухав Ірод,
Пустив за хвилину,
Просив дати знати,
Як знайдуть дитину,
Щоб теж уклонитись.
Та намір мав інший,
Із різних можливостей
Самий найгірший.
Мужі не вернулись,
Пішли іншим шляхом,
Бо Янгол сказав їм,
Що Іроде – клятий .
Він конче бажає
Дитину убити,
Щоб шлях до правління
Від Бога звільнити.
А не дочекавшись
Вістей він зі сходу,
Хлоп’яток вбиває
До двох рочків з роду.
Та Смерть незабаром
Втрутитись рішила,
Своєю косою
Його підкосила.
Чорти забирають
Убивцю з собою,
Несуть прямо в пекло
Злочинця лихого.
Натомість вже радо
Євреї вбігають,
З Христовим Різдвом
Всю родину вітають:
„Ніхто не спроможний
Ісуса убити,
В серцях всіх убогих
Йому вічно жити.
Дві тисячі років
Він світом крокує,
Любов до людей всіх
Син Божий цінує.
А люди радіють,
Не вбив Ірод Бога
Усім надає Він
Тепер допомогу”.
Євреї співають ,
У дзвоники грають,
Подати щось в сумку
Ґаздиню прохають.
Отримавши плату ,
Вискакують з хати,
Лишивши дівчаток
Іще щось чекати.
І ряджені знову
Ступили до хати,
Щоб з святом Різдвяним
Усіх віншувати.
І зникли вони
Уже в темряві ночі.
Ховали бабусі
Заплакані очі.
Та тільки не довго
Дорослі журились,
Нові у них плани
Відразу з’явились.
Пішли з дітворою
На двір погуляти,
На старість на санках
З гори покататись.
Дорослі й малі
У гурті тім сміялись,
Відлунням смішинки
Від гір відбивались.
Як добре, що в пам’яті
Ще залишились
Зернятка звичаїв,
Не розгубились.
Вони зігрівають
Коріння теплом,
Яке виростає
Зеленим стволом,
Єднають до купи
Родини і села,
А в купі проходить
Життя все весело.
Спаситель і небо,
І землю з’єднав
І нам їх у спадщину
Подарував.
Від того Карпати
Ще кращими стали
І віру й надію
В любові з’єднали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53607
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.01.2008
автор: lilija