День без сонця...
і небо сіре,
десь збираються полчища хмар.
А ми п'ємо з надією
віри
гіркувато-терпкий нектар.
Ми збираємо грози-думкИ -
Хай їх вітер несе
до росії.
- Не вбивай нам у серце
клинки...
Скрізь по світу ти
смерть лиш сієш...
Чи ж не досить?
Вже кров тече...
плачуть матері,
гинуть діти...
ти ж від кари з небес
не втечеш...
бо ми віримо:
сонце засвітить -
розіб'є усі полчища хмар...
пропадуть твої сили злії...
Україна розквітне, мов сад...
хто-зна, ЩО там
чекає тебе, росіє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535999
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: zazemlena