Чи сон я бачив, чи примару?
Чи то іскра нічного жару?
Що злікувало душі хворі?
Що призвело серця до болю?
Так статку не горить багаття,
Так не засяє людська влада.
Мені цей сон, немов закляття,
Душі моїй це сон - розрада.
Вона чарує і манить,
Немов би відьма чаклувала.
Вона може жагу збудить.
Скільки не дай, все буде мало.
Вона зміша твої думки,
І сміхом чарівним сміється.
Вона манить, мов мед гіркий,
Якби ж я знав, як вона зветься!
Якби ім'я її я знав,
Тебе б я запросив з тобою.
Тобі б її я показав.
Бо то, мій брат...то наша воля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535886
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Руслан Усачов