Моє волосся стало коротшим
Як колись стали наші з тобою розмови
Я забрала в тебе трохи крові
З вуст зацілованих до болі
З викусаних роздряпаних ран.
Я була стрімкою як річка,
Коли стікала поцілунками по вигинах твоєї спини...
Ти спинив
Мій розпал
А я чинила розбрат
Будила в собі Будду
Сонного від чаю
З відчаю
Знову річкою...
Розплескав мене
Як розплескані оплиски в занедбаному театрі
Як дитя у наповненій ванні
Невимушено дмухаючи мильні бульбашки
Які лопаються
Гучно
Лячно
Як вибух
Як гупіт вороже налаштованих незнайомців під дверима
Як вирок, що застав зненацька.
Коли я тікала від тебе маршрутами
Пустими ранковими
Я намагалася посміхатися,
Будучи напівоголеною.
Напівсвідомою.
Напівзнайомою тепер проходжу повз твого дому я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535833
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Діва Амброзія