Старе кафе у Львові на Вірменській,
Там жінка-осінь грала на віолі,
А за вікном уже потоп Вселенський,
І під дощем впізналися дві долі.
Стара, як світ кав'ярня. Ром у каві.
Стояли на столі осінні квіти,
І руки в тебе теплі та ласкаві,
Такі одні на цілім білім світі.
Приспів:
Знов хризантеми квітнуть розмаїто.
Для себе листопад їх приберіг.
Їм добре з ним. Їм не потрібне літо.
Вони пробачать все... і навіть перший сніг.
Гірчила кава, кава на Вірменській
Віола струни рвала у душі...
Життя у тебе, як Собор Вселенський,
У мене ж тільки квіти і вірші.
Приспів:
А хризантеми квітнуть розмаїто.
Для себе листопад їх приберіг.
Їм добре з ним. Їм не потрібне літо.
Вони пробачать все... і навіть перший сніг.
Оксана Максимишин-Корабель
8 листопада 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535591
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2014
автор: ОксМаксКорабель