Ти знаєш...
Я думала, що чула голос твій,
Коли розбилось серце моє в сотий раз...
ти знаєш...
Він бив по мені наче суховій,
Немов це знову вітер серед нас
зривав листки, пожовклі...
Ти знаєш...
Це було не в перший раз,
Коли із голосом твоїм ламались мої крила,
Ти ж бачив
Як немов сонливий газ
ти був, і пеленою вкрилася квартира...
Поглянь...
Ти знову тут, точніше голос твій
І розривається моє нещастне серце...
Навіщо ?!
Невже мало ще тобі?!
У мині й так усе бездомне й мертве...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535509
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2014
автор: Женя Савчук