привіт.
я не знаю, чекав ти листа чи ні.
я, знаєш, терплю якось тут без тебе - it seems so strange to me.
я й далі нікому не кажу ні правди, ані брехні
(хоча це завжди вдавалося краще тобі, ніж мені).
щоранку здається, що ось, вже сьогодні зустріну тебе в метро.
знаю, що так не буде, та все ж не кидаю спроб.
безвихідь роз'їдає легені, отруює кров,
димна осінь випалює все нутро.
замість спати - щоночі беруся писати тобі листа.
зі слів і рядків безуспішно будую до тебе моста.
сторінка блокнота пуста, але суть проста:
ти - лиш один зі ста.
екран телефона востаннє блимнув і згас.
ніколи не було і вже і не буде "нас".
тисну delete, видаляю останні уривки фраз,
і вірю, що це - вже останній лист,
і останній раз.
© bellami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535448
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: bellami