Обняла теплий камінь... і відчула,
що в нім живуть закуті чудеса.
Щось втаємничено мені віщує:
захована у брилі цій краса.
Торкнеться скульптор – і проявить диво,
бо з волі майстра з-під його руки
постане звір... або атлант... чи діва,
що людство чаруватиме віки.
А поки, непроявлені створіння
дрімають, тихо злившись в моноліт.
Спить камінь, закувавши під склепінням
красу, що може здивувати світ.
07.11.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535293
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: Світлана Моренець