Ніч яка місячна! Небо у цяточку -
видно, хоч голим у рай.
Винеси, любонько, банкову карточку,
хоч і порожню нехай.
Будемо думати, як милуватися,
що над панами я пан.
Сядем укупочці, щоб не каратися
через якийсь там обман.
Гай який поруч?! Напрочуд насичений -
тут тобі й істини мить.
Адже не вперше на тій же осичині
листя стабільно тремтить.
Небо у цяточку, місяць неголений -
ось тобі й патріотизм.
Лише "мажорам" відчуть під тополями
весь до життя магнетизм.
Ти не лякайся, що, працею зморена,
цінну розгубиш росу.
Я її швидко зберу (що дозволено)
й сам на базар однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Сам переляканий: газ!
Як пригорну до свого тебе серденька,
от і зігріємось враз.
Михайло Старицький "Ніч яка місячна, зоряна, ясная": пісні літературного походження, с. 255-256
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535262
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: Шеркерт