Я уже не лечу - падаю...
Порятуй мене - не впіймай!
Бо під сонцем - чужим, краденим -
де КазКИ не стають правдами,
і не пахнуть вуста ладаном,
знаю: пеклом згорить - рай...
Бо печалі згірчать римами
пересічними, як гріхи...
Застрибають слова мімами,
там, де мрії стають мінами,
не-можливості - невмолимими
і тісненькими - береги...
І хоч ти мені - сон сонячний
І хоч ти - мій землі край -
Не впіймай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535253
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: уляна задарма