Пройшли роки,минало літо за весною
й прийшла на двір велика осінь
в якій вже падав снів
та мало йшли дощі
це вступ історії одної...
я повернусь до дому
сказав у думці я собі
та не захотів
бо сумно було на обличчі
моя душа хотіла перемін
та тіло знов своє робило
воно тримало тіло при землі
та все ж таки у небо не пустило
я завтра поміняю все
викрикувала моя душа із тіла
та тіло знов її тримало
не даючи втіки й усе змінити
Душа ж безсила проти тіла
змирилась з ним й усе по старому лишилось
і знову я сиджу в кімнаті
живу я нетом тим єбаним
і в доту граю до пізньої пори
на пари ходжу тіки із нудьги
і знову до компа я прибігаю
я просираю все своє життя
на те щоб жити віртуально
я хочу іншого буття
та ноут знову притягає
залежність є не спорю
а сили волі вже немає
не раджу я вам до такого опускатись
а просто жийте як нормальні
і дихайте життям реальним...
́́́́́́́́
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535236
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2014
автор: Поет Невідомий