Маліє літ моїх відерце.
Та хочеться знайти частину –
Оту, котра наповнить серце,
Що пазлом ляже у картину.
Ну де той, вірний і єдиний,
Котрий зігріє у негоду,
Наповнить сяйвом хмуру днину,
Що п’є роки мої і вроду?
Де чарівник отой умілий,
Котрий зуміє світ змінити?
На скроні птахи сиві сіли.
Та серце вміє ще любити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)