Він споглядає ніжно сонячність її,
Свого єства осяйність живить нею,
Та ночі всі проводить із Землею:
Стежки гаптує світлом-сріблом по воді.
Блідий свій лик хова у світлості її,
Вітальний погляд кидає світанням,
У днів згораннях їхні всі прощання,
Малює сни Землі на ночі полотні,
Співає їй сонати місячні свої,
А сум в очах благає - відпустити...
Але Землі без місяця не жити.
Він тільки відблиск сонцеликої зорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535048
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Бойчук Роман