З поверненням, дідуню, - ти вже дома.
Ти повернувся з тої ще війни.
Яка безмежна і безмірна втома
У тому, що не бачилися ми.
Тобі було не повних 28-м,
А я тебе вважаю дідусем.
Ти ліг на полі бою в 41-м,
Прикривши нас, не роджених іще.
Я народивсь пізніш на 20 років,
Мене назвали іменем твоїм.
Тож ти зі мною поряд з перших кроків,
Я був з тобою, з подвигом отим.
Мені вже п’ятдесят і ми зустрілись,
Схиляю голову на місці, де поліг
Яку ж то треба мати духу силу –
Ти повернувся, ти дійшов, ти переміг!
Нажаль, не всі іще вернулися солдати
Не всі лежать поховані в землі,
Не дочекалися дружина й мати –
Вже їхні душі – білі журавлі.
Дітей, онуків варта має стати
Чекати і шукати вояків,
Про подвиг Ваш ми маєм пам’ятати,
І наша черга бити ворогів.
Нарешті із тобою ми зустрілись,
На місці де пройшов останній бій,
Пробач мені, що сльози покотились.
Ти виконав солдатський подвиг свій.
Пробач за сльози – знаю, що пробачиш, -
То сльози радості за тебе, дорогий
І я, і Батьківщина зараз плачем,
А ти спочинь з дороги, діду мій.
17.08.2014
Вірш присвячений моїм друзям, які 17.08.2014 знайшли рештки мого діда, який загинув у 1941 році, захищаючи Київ, і вважався зниклим без вісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535030
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)