Ти знаєш, а вже не болить,
ти знаєш, а я не вмираю
я лиш забинтую ту мить,
що дала мені допуск до раю.
Я стану новою- для когось чужою,
для когось дурною...
для себе я створюю мить,
що з болі росою піднесе у неба блакить.
Я розриватиму життя цегляні стіни,
проходитиму повз долі хитрі міни,
а як впаду, то встану на коліна та голову
я гордо підведу,
прострелю гострими очима ніч
й піду на щастя тихий клич...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534968
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: sofiangel