Крізь туман років, в думках, іду до тебе,
Залишивши у минулому жалю тягар.
Почуттями розламаю смутку греблі,
Більше не боюсь безсоння чорних й злих примар.
Сняться сни, в яких ми знову, Мамо, разом,
Так потрібне зустрічей нічних тепло мені.
Щасливішою я становлюся зразу,
Як дивлюся в очі найрідніші на землі.
Посмішкою рідною до сліз, до болю,
Зустрічаєш на порозі вічності мене
Й забуваю я, що нас тепер з тобою
Розділяє вічність і моє життя земне.
Дякую тобі за те, що в сни приходиш
Крізь туман років, даруючи своє тепло.
Знаю, Мамо, ти - мій Ангел й ти відводиш
Від сім"ї моєї біди і сумління, й зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534878
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Радченко