Побачила його учора я…
Того, чий образ ось душа малює…
Я думала це сон, такого не існує…
Але ж тоді не справжня і любов моя
Я не могла забути тих очей,
Ясніших сонця й образ, що хвилює.
І мною тільки почуття керує
У світлі днів і у пітьмі ночей…
Хотіла б я ще раз зустрітись з ним,
Та зір мій віднайти його не може,
А серце тільки він один тривожить
І розриває на шмаття, при тім…
Його не знайду – та за що ж ця кара?
Боюся я, що він лише примара…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534792
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.11.2014
автор: diadiva