Затримайся, синку, не квапся до неба,
Адже рідна мати молиться за тебе,
Не спіши лягати у землі обійми,
Щедро її кров’ю з тебе напоїли!
Ти у власних мріях встигнеш відпочити,
Та на цьому світі варто ще пожити,
Протримайся, любий, хоча б ще годину,
Щоби у шпиталі тебе ізцілили!..
Та стоїть час, не минає, як туман в долині,
Життя швидко витікає - в хвильку по краплині.
Тихим вітерцем над світом журба прокотилась,
І навіки юні очі в небо задивились…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534533
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: DeViAl