Любий синочку! Де ти ?
Чого мовчиш? Не пишеш і не дзвониш,
Ну як ти там- у тих боях ?
Чи ти здоровий, чи живий?
Бо в церкві нашій дзвонять дзвони!
Народ скликають -всі ідуть!
І я прийшла - всі оглядають!
Дивлюсь ,хто там у домовині,
Лежить юнак - закриті очі сині,
О Господи!!! Та це моє дитя!
І під ногами розпливалася земля -
Вмлівала мати ,голосила,молила-
Синку очі лиш відкрий!
Скажи що ліг поспати,що живий!
Ти змучений ,в отих боях
Напевно зовсім ти не спав,
Моя дитино відпочинь,
Бо вже в останнє бачиш тую синь!
Для тебе сонце вже зайшло,
І в небі зірка вже не ясна,
Та свічечка життя погасла,
Той день святий для тебе закінчився,
Народ це бачив і за душу ту молився !
Я падала, ридала, дивилась в небо-
Й в Господа питала-
Де правда ця ?
За що дітей наших вбивають?
Та смерть над Україною кружляє,
Їм тільки жити-а вона ,
Проклята і така страшна- їх забирає!
Підкрадкою, та підло так,
Розпущені тримає крила ,
Та скільки сотень тих дітей,
Вона згубила,
Скільки тих синів,
Земля у свому лоні скрила!
Іду як всі ,як тая тінь, куди- не знаю!
Та бачу сина мого люди забирають,
Кладуть в могилу -я ,як в тумані,
Така далека відстань вже між нами!
І я кричу ,благаю-час той зупиніть!
Назад його ви поверніть!
Невже вони не знають,що він живий,
Що не помер! -
Мій син -ГЕРОЙ!
НУ А ГЕРОІ НЕ ВМИРАЮТЬ !!!!!
УЛВІР. 30.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534491
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: Леся Утриско