Прошу тебе, лиш не щезай,
Ти янгол дум моїх не хитрих...
В них я знаходжу собі рай
Між сірих днів, безглуздо прикрих...
Прошу тебе, лиш не гаси
Надії вогник не сміливий.
Твоє мовчання мов списи...
Повір мені, цей біль жахливий!
Молю тебе! Будь моїм сонцем!
І автором внутрішнього світу...
Нвтхнення мого охоронцем,
Що вчить мене у вІршах говорити...
Ти тільки... тільки не зникай.
Бо в серці литимуть дощі!
Хиткі надії не вбивай.
Я зараз з них зняла плащі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2014
автор: Катерина Сокіл