Небо блакитне, сонце яскраве,
Листя легенько летить золотаве,
І хтось забутий з далеких країв
Дивиться просто в очі мої.
Листя кружляє, під ноги лягає,
Ліс зачарований тихо зітхає,
Щокой притулюся до теплой сосни,
Далекі, рожеві, щасливії сни…
Тут стежки забуті і перехрестя,
Де доля заблудиться чи посміється,
Крок в невідомість, та хто обирав?
Життя прокотилось, виграв-програв…
Це осінь. І небо вже знехотя плаче,
Качки відлітають та голосно крячуть.
Так, осінь. В ній поруч і радість і жаль,
І тиха, пронизлива, вічна печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534416
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: Ольга Кир