Штормить і знову. Осінь. Чорт, прокляття…
Утратив пам*ять… Як? Я ще живий?
А в голові дзвенить моїй закляття:
«Ти не помреш. Приречений. Не мрій…»
Розбився в хвилях, потонув у мріях
Мій корабель розтрощено давно…
Лишалася на смерть одна надія,
Але… Пробачте, цього не дано!
Боротись. Жити. Не втрачати сили…
Пірнути, наковтатися води…
Знайшов уламок, прив*язав вітрило
Добрався до землі, а далі – йди!
Не зупиняючись, допоки серце б*ється,
Допоки кров тече в тобі гаряча.
Йди до мети! Хто бореться – доб*єтья!
Лише хоробрим посміхнеться вдача!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534293
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Дід Михалич