Україно, чому ти мовчиш,
Чому ти страждаєш та ночі не спиш,
Чому у вогні так довго палаєш,
Чому вже стільки часу ти миру не знаєш?
Українці, невже ми настільки сліпі,
Чому бездіяльні й наївні такі,
Чому одні гинуть, страждають вони?
Благаю тебе, Господи, цей жах зупини!
Борімося ж разом, українці мої,
Любі, рідні, дорогі,
За свою країну нам час постояти
Російській владі та армії маємо протистояти.
Свою свободу та гідність нам за честь відстояти,
Тож час москалів вже з нашої землі виганяти.
Ми сильні, ми мужні
Тож станьмо ще й дружні.
Будьмо єдині на неподільні
І ми знайдемо методи боротьби спільні.
Все в наших руках та наших думках
А ця війна вже має заишитися на сторінках.
Наші сини не заслужили такої долі
Вони пережили вже й так доволі.
Час звільнятись від цієї неволі,
Бо вже й так щодня сивіють матерів скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534289
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Angel Lika