Ти завмер на моїх руках
Я від подиву оніміла..
Цілувала тебе тільки у снах,
Бо насправді б я не зуміла..
А зараз я тут біля тебе,так близько
Твій погляд знеможений і мені не відомий ..
Ти не знав,що можна впасти так низько,
Душею і тілом...почуттями мені знайомими...
Ти не взмозі поворухнутись ..не вистачає духу
Я лиш обняла і кажу: "не смій!"
Не смій відчувати душевну наругу..
Силу двох не зламати..а боляче лише самій..
Адже,я так хотіла сказати
Не взмозі втекти від власних думок..
Правду серця свою тобі показати..
Коли побачила тебе..то розбився вщент на серці замок..
Досі ти непритомний на моїх руках..
Більше не можу..не розумію душевну муку..
Я буду і досі цілувати тебе у снах..
Встаю..і відчуваю як твоя рука міцно стиснула мою руку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2014
автор: Леся Птаха