[i] В перші дні незвичайного
листопада хочеться чогось
солоденького або веселого...
Щоб сказати: "Все гаразд!"
[/i]
[b][i]Вже з неба суне листопад…
Наш вередій, чука́ло* вад:
Не хце** ні літа, ні зими!
Він – хананóк***, як дехто ми…
Скидає з себе жовтий лист –
Свій камуфляж. С-с-с-епаратист!
Пожухлий клин іде під косу –
Бере кермо… провладна осінь!
Та поміж хмари де-не-де
Яскраву сукню ще пряде
Привітне сонце в нагороду
За толерантність всій природі,
Що береже від скону люд.
Він терпить утиск звідусюд:
І від негод, що зносим ми,
І від потомної зими...
О, незбагненний ли-сто-пад!
Він так приходить… не у лад!
Та не кажіть, що ми не раді
Цьому дивнóму листопаду…
Дасть Бог, хоч він відсепарує, –
Нехай та роль йому пасує, –
Від чуйних тих, хто вже не чує,
Хоч неумисне, та не всує.
Отак крокує по планеті, –
Добро, хоч пішки, не в ракеті, –
Немов коштовний аметист,
Наш листопад-сепаратист![/i][/b]
02.11.2014
___________
*Джерело.
**Хоче (пол.)
**Баловень (рус.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534201
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Олекса Удайко