Думки в душу вриваються вітром
І зривають листочки-образи.
А день сяє небом просвітлим,
І шепоче:"Не дайся ні разу
Чорним хмарам з громами вдертись
І сльозами твій спокій рвати.
Щоб в державі - в твоєму серці -
Будувалися щастя палати."
На деревах завмерло віття,
Впало променем чистим чекання.
А на сході біда квітом квітне...
І для когось ця осінь остання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534132
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: zazemlena