Я сіре небо пензлями фарбую
з усім завзяттям радісних палітр,
і голос твій, моя любове, чую
аж за тридев’ять царств і королівств.
І не зведуть мене на дикий відчай
ні труд тяжкий, ні вісточка лиха.
Прошу лише: хоч мить, якщо не вічність
мене до божевілля покохай.
Щоби принадно оживала казка
у цьому небарвистому житті,
і від твоєї ніжності і ласки
я стану олігархом почуттів.
Щасливим і нечувано багатим.
Мені позаздрять смертні і святі,
бо всі на світі унції й карати -
мойого скарбу жалюгідна тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2014
автор: stawitscky