***
Коли закриваю очі -
З'являється зір у думки,
Подивиться так пророче,
І створює візерунки:
Симетрія слова й діла,
Мереживо мрій з бажанням...
Всі петлі перелічила,
Та загубилась остання.
Шукаю - тягну за нитку -
Зникає думок серпанок.
Нових нав'яжу я швидко...
Очі відкрию - світанок.
***
Я часто згадую те, чого не було,
Точніше, не згадую - мов зазираю в майбутнє:
Коли все, що поряд в момент цей присутнє
У пам'яті спогадом зі снів в одну мить ожило.
***( друкувався раніше)
Сни живуть в мені, а я живу у снах.
Щоночі прилітає Морфея дивоптах,
Сідає біля ліжка, вкрива своїм крилом,
Забирає в подорож, у ту, що зветься сном.
Дивний світ. Напруга. От я вже лечу.
У закутки уяви пірнаю досхочу.
Біжу по хмарах боса, закутуюсь в туман,
В долоні набираю безмежний океан.
Пригоди в снах яскравих неначе у кіно:
Майбутнє заховалось в тім, що було давно.
Заплутаність сюжету, сценарій без імен.
Це я ? А чи інше «я» у вирі авансцен?
Думки за день втомились. Наволі почуття.
У снах я проживаю іще одне життя.
Нічим я не керую. Я лиш спостерігач.
Уранці все забуду: і сміх рясний і плач.
Лягає спати сонце небесних край вікон.
Цікаво чи у нього є кольоровий сон?
Що снить весняний вітер у затишку трави?
В свідомості блукають фантазій острови...
СНИ ЖИВУТЬ В МЕНІ, А Я ЖИВУ У СНАХ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533945
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: Серафима Пант