Найбільше чаклунство з'явилось у вирі століть.
Йому не потрібно гучного несправжнього слова.
Безжалісний вітер думками стирає граніт,
Щоб з пилу і попелу знов відродилась основа.
Найбільше чаклунство сховалось в мовчанні віків.
Бо голос не знає напевно, що правда єдина.
Це значно старіше від перших думок і віршів,
Це значно давніше від всього, що знає людина.
Найбільше чаклунство в німому переспіві рік.
Загубиться слово - та суті його не згубити.
І часом мовчання світ чує не гірше за крик,
Захований в спогадах вічного теплого літа.
Найбільше чаклунство у тиші дзвінких голосів,
В буденних речах, що ніяк не опишеш словами:
У темряві ночі, у першій ранковій росі,
У сонці, що сходило й буде сходити віками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533513
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2014
автор: Вітрова Доця