[i]Живу я на землі, немов останній день
Та в серце куля попадає
Своєї долі я мішень
І кожен день вона в мене стріляє
Кажу їй досить, та вона мовчить
Кажу їй стій, вона мене наздоганяє
Кажу їй, доленько моя,
Дай хоч хвилину відпочить
Та все дарма...але життя моє триває
І буду жити я, й ніщо не забере
Той дар, великий, даний мені Богом
Надія в серці, лиш тоді помре
Як невблаганна смерть, стоятиме перед моїм порогом
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533288
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2014
автор: KachmarGeorge