Королівною змалку прозвали
Недаремно, бо слухи були,
Що в краях тих тоді полювали
Польські шляхтичі та королі.
Потім юною бранкою морем
До Туреччини доправляли,
Не ридала, як інші, від горя,
А, вражаючи всіх, сміялась.
Не красою тоненького стану
Ти, дівчатко, руде, зухвале,
Наймогутнішого із султанів
Срібним співом зачарувала.
Ти, попівна із Рогатина,
І сама його покохала,
Народила чотири сина
І султаншею скоро стала.
Вже тепер не Лісовська Настунька,
А могутня Хуррем, Хасекі!
Незбагненна в гаремі чаклунка,
Всі жінки проти тебе слабкі.
Кохання та розуму силою
Здобувала знання і владу.
Розгадати завжди ти уміла
Чиюсь хитрість і підлу зраду.
У розкішнім сералі Стамбула
Все буяло, немов у раю,
Але ти ні на мить не забула
Розграбовану землю свою.
Тільки й тішили душу та серце
Незабутні картини краси:
Ті хатинки, садочки, озерця,
Безкінечні степи та ліси.
Знала ти, що твоя Україна
У набігах стогнала, в огні.
І сказали тобі, що загинув
Брат – останній з твоєї рідні.
Ти й посольства не раз засилала
У розорені, рідні краї,
Україну спасти намагалась,
Були марні потуги твої!
І хоч мов ти багато вивчала,
Але в ночі, безсонні, сумні,
Ти султанським синочкам співала
Українські , найкращі пісні.
Хоч, заради дітей Сулеймана,
Навіть віру змінила батьків,
Але сури чужого корану
Не спасли твоїх любих синів.
Лиш Селім, як і ти, золотавий,
Зміг дожить до султанського трону,
Але зовсім нічим не прославив
Він османську, пихату корону.
Із султанської клітки уперто
Ти на волю дороги шукала.
Аж до самої ранньої смерті
Все пісень українських співала!
Із султанськими поряд, на диво,
Є твоя найбагатша гробниця.
Ще і зараз в Стамбулі можливо
Нам на неї усім подивиться.
Ця історії дивна сторінка
Донесла до нас чари і спів,
Силу духу й красу українки,
Що не згасне в легендах віків.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533244
Рубрика: Поема
дата надходження 29.10.2014
автор: Ніла Волкова