[i]Яка гаряча тема – Раша! Ще нічого не написав,
а вже стільки відгуків! Тут я ризикую попасти під
обстріл тролів... Та де наше не пропадало!
[/i]
[b][i]Ой, як хочеться у Рашу – в “пра-у-родіну” свою!
Заберу свою парашу… й полечу – у... дежавю!
Жити буду там щасливо, де й Макар телят не пас!
Прихоплю з собою мливо... і галанок* про запас…
Ще візьму собі намета – ескімос не пустить в чум.
Раша, братці, не конфета! Там не чудо-Карачун,
Чи, пак, Крим, чи то Карпати. Там життєва суєта:
Там не доведеться спати – в Раші, бач, не та мета!
Треба ж світ урятувати! Він чомусь не в ногу йде..
А ще перефарбувати – фарби тільки взяти де? –
Всіх людей у триколóри, хоч живий ти, хоч ти мрець.
То й готуємо ми мóри – всім гряде один... кінець!
Новоросія, Росія – один біс, все 'дно тайга…
ПНХ, Х-ло, месія… Самогон, пітьма, нудьга…
Та все ж хочеться у Рашу! У хмільний минулий час –
У веселу “бучу нашу”**, де Макар телят не пас![/i] [/b]
30.10.14
________
*Підштаники.
**За Владіміром Маяковським.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533236
Рубрика:
дата надходження 29.10.2014
автор: Олекса Удайко