Агов, ковбою,
спини коня,
не злися лиш
(без зайвих ти у вестерні манер).
Удвох з тобою
ми не щодня.
Ти ж вистрелиш...
В руках твоїх надійний револьвер.
А я (без бою)
хотів згадать
у вірші лиш
чаруючу красу цього плато.
То що, ковбою?!
Не час мовчать.
Ти ж вистрелиш.
Інакше ти не будеш грізний Джо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533221
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2014
автор: Шеркерт