Поль Верлен, Туга

Ах!  Молодість!  Кохання  перший  спів!
Волосся  золоте,  лазур  ясних  очей,
Міцні  обійми,  ніжні  запахи  ночей,
Несмілі  перші  пестощі  без  слів!

Тепер  далеко  радість  юних  днів,  
Немає  щирості,  немає  вже  страстей,  
Втікли  всі  весни  в  чорний  зимовий  борей
Моїх  зажур,  зневіри  і  жалів!

Тепер  самотній  я,  самотній  і  хмурний,
Холодний,  в  розпачі,  немовби  пращур  мій,
Мов  бідний  сирота  без  старшої  сестри.

О  жінко,  для  кохань  гарячі  почуття,
Спокійна,  мрійна,  дивних  радощів  дари,
Що  в  лоб  цілує  вас  порою  як  дитя!

Paul  Verlaine  
Voeu

Ah  !  les  oaristys  !  les  premières  maîtresses  !
L'or  des  cheveux,  l'azur  des  yeux,  la  fleur  des  chairs,
Et  puis,  parmi  l'odeur  des  corps  jeunes  et  chers,
La  spontanéité  craintive  des  caresses  !

Sont-elles  assez  loin  toutes  ces  allégresses
Et  toutes  ces  candeurs  !  Hélas  !  toutes  devers
Le  printemps  des  regrets  ont  fui  les  noirs  hivers
De  mes  ennuis,  de  mes  dégoûts,  de  mes  détresses  !

Si  que  me  voilà  seul  voilà  à  présent,  morne  et  seul,
Morne  et  désespéré,  plus  glacé  qu'un  aïeul,
Et  tel  qu'un  orphelin  pauvre  sans  soeur  aînée.

Ô  la  femme  à  l'amour  câlin  et  réchauffant,
Douce,  pensive  et  brune,  et  jamais  étonnée,
Et  qui  parfois  vous  baise  au  front,  comme  un  enfant  !

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533194
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 29.10.2014
автор: Валерій Яковчук