Присвячується фронтовикам ВВВ, учням Вовчанської СШ Лубенського району, Полтавської області, Костянтину Михайловичу Чумаку, 1925 р.н., який загинув у 1944 в одному із боїв на території Естонської РСР, і Кагарлицькому Андрію Федоровичу, 1925 р.н., якій повернувся із фронту, став заслуженим артистом УРСР, його також уже не має.
Зоя Гудзієнко, 2013
Костик і Андрій
Два десятикласники, два односільчанина,
Два чудові хлопці – Костик і Андрій,
Пішли захищати із любов’ю в серці,
Пішли захищати край дідівський свій.
Були в одній армії і в одній дивізії,
Були в одній роті Костик і Андрій,
На одному фронті і в одному напрямку
За свою Вітчизну, й шли вони у бій.
Пліч-о-пліч стояли у одній шерензі,
І пліч-о-пліч зрушили того разу в бій.
Ії бомбардували й осколком снаряда
Костика поранило прямо у живіт.
Упав, як підкошений, на холодну землю він,
Випав із шеренги друг і побратим.
Ти держися, Костю, ти держися, друже,
Вернусь я за тобою, Костю-Костянтин.
Йди, не зупиняйся, і передай матері
Що я помираю - як солдат в бою,
Та я повернуся вітром до домівки,
Щоб сказати людям, що я іх люблю.
Відгриміли постріли, битви і атаки.
Вернувся без друга у село Андрій,
Разом всі заплакали,затужили разом –
Вітром повернувся Костик у край свій.
Андрій Кагарлицький не покинув Костю,
І тоді після тяжкого він його знайшов,
Закрив йому очі, очі його сині,
Прочитав молитву і далі пішов.
За себе й за Костю, за свою Вітчизну
Ходив він в атаки, у бої ходив,
Щоб добити ворога уже в його лігвищі,
Все що було треба, усе він робив.
А кулі свистіли, снаряди летіли,
Та все ж, Слава Богу, ми перемогли.
Мешканка села Вовчик (1936-1953), учасник війни,Гудзієнко З.І.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533135
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Зоя Іванівна