М'ясо у продажу є.
Ціна його б'є...
Ота девальвація
(чий це кур'єр?) -
гуманістична.
Як СРСР.
Холодного вечора бар восени
хмелів і закусував м'ясом.
Мангал розгорівся - хоч дощ борони
(у штаті нема водолазів).
Безхатченко нишком нікчемний з дощу
зігрітися вирішив трохи.
Зайшов і в куточку, подібний плющу,
розслабився... Скільки мав змоги.
З голодного дива помітив мангал,
шкварчав апетитно останній.
Намоклого хліба підніс "нелегал",
завмер в зрозумілім бажанні.
А власник (уважний) скипів на весь бар,
обурено визначив злочин:
"Над м'ясом моїм свій тримаєш сухар...
Платити ж за пар мій не хочем?!"
До кожного хліба видовище дай!
Така вже в народу природа.
Юрба розділилася: хто - за "нехай",
а хто - за "господар - сволота!"
Не радий безхатько і грітися тут -
не те, щоб хоч кістку з овечки.
У "барі присяжних" у розпалі суд.
Затяті стоять суперечки.
Відвідувач якось заходить новий,
усіх переслухав і вголос
звернувся до пана, чий погляд німий
шукає когось, хто... є Сорос.
- У тебе є гроші?
- Та пара монет...
- Візьми у свої їх долоні,
тряси тепер ними!
Почувся дует,
знайомий в своїм обертоні.
- Чи чуєш цей звук? - незнайомець пита
у власника жирного бару.
- Ну, чую. То й що?
- Так твоя це мета:
це плата за спеції з пару.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532960
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Шеркерт