Осiннi днi, вже вiє холодами,
хоча мiж них буває тепла мить,
садок вже не обтяжений плодами,
розкидав листя, та над ним тремтить.
Вiн, як i я – на самотi з собою,
я, так, як вiн сумую за теплом,
й що вiтер стиха дихає зимою
над хризантеми зламаним стеблом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532940
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Леонид Жмурко