* * *

Цей  вечір  притулиться  тихо  до  серця,  до  мого…
Порушить  молитвою  душу.  І  брак  доброти  
Заповнить  словами,  сльозами  і  поглядом  Бога,
Який  десь  у  вікнах  осінніх  надворі  притих.
Він  все  розуміє  і  плаче.  Надміру  любові
Несе  в  своїх  грудях  крізь  вітер,  епохи  і  нас…
Крізь  всі  лицемірства,  політики  й  змови.
Коли  навіть  ближній,  як  Каїн,  оману  припас
Й  відточує  ножик  об  совість.  І  вкотре  втрачає
Подобу  і  світло.  Та  осінь  до  ранку  мине,  
Вмиратиме  листя  у  місті…  А  це  означає  -  
Війна  вже  позаду  і  Бог  не  лишає  мене.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532915
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Наталя Лазука